З-поміж населених пунктів, до яких цього року завітає Євроавтобус, є селище з напрочуд ліричною назвою – Музиківка. Приблизно півгодини дороги у маршрутці від Херсона – і ви в Музиківці. І перше, що впадає в око – музиківська автобусна зупинка: яскрава, розфарбована, з намальованим на ній оптимістичним котом. Нічого спільного зі звичними для нас сірими прямокутниками, що скидаються на картонні коробки з-під взуття, в яких кубляться люди, очікуючи на на свій автобус-тролейбус.

Походження назви селища є доволі очікуваним: кажуть, колись давно тут оселився один музика і саме від нього походить Музиківка.

Після істеричного ритму великого міста Музиківка видається якимось райським куточком: нема гуркоту автівок, скрипу гальм чи невдоволених сигналів. І перед будинком селищної ради – стоянка для велосипедів – транспорту музиківських службовців. Спробувала уявити харківських чи київських службовців, які приїжджають на роботу на велосипедах. Як не намагалась – не вийшло.

Тепер трохи ближче до заходів, які готують музиківці до Євробасу. Два дні насиченої програми, зокрема, танцювальний флеш-моб, майстер-клас з торцювання, показ фільму під відкритим небом, розмалювання транспортної зупинки, вечірка з презентацією різних європейських країн… Через те, що Євробас перебуватиме в Музиківці неповні два дні, деякі пункти програми довелося відкинути, приміром, спортивні змагання.

Перебуваючи в Музиківці, ми встигли провести тренінг із учнями місцевої школи, які створили власні проекти того, якою хочуть бачити в майбутньому своє селище.  Хтось пропонував перетворити селищний стадіон на сучасний футбольний стадіон світового масштабу, щоб «Євро проходило в Києві, Харкові, Львові, Донецьку і Музиківці». Хтось виявився скромнішим і пропонував побудувати скейт-парк. Комусь хотілося щонайшвидше обладнати школу сенсорними дошками. Хтось висунув гасло: «Кожному учню музиківської школи – по електронній книзі!» Та всі, здебільшого, зійшлись на проекті створення дому культури, в якому можна зробити і сучасний концертний зал, і селищний кінотеатр.

Між іншим, саме в Музиківці ми вперше цього року побачили веселку. Звісно, не слід бути забобонними. У погані знаки не слід вірити, але чому ж не вірити у знаки добрі? Тож два дні Євробасу у Музиківці – 20-21 травня -неодмінно мають видатися веселковими .

Олена Сорока,

Харківська ФРІ