Їхали ми в індустріальний Донбас, а прибули в оазис пахучих зелених сосен.

В 7:30 ранку прийомні родини вже нас доставили в Кремінську гімназію, – тут на стенді поваги висить фотографія кожного учня. «В нас усі учні найкращі», – пишається Євдокія Іванівна, директор гімназії. І дійсно, під час семінарів в гімназії, ми були приємно вражені рівнем володіння англійською мовою старшокласників. Тренінг про навчальні можливості за кордоном, який проводила Анна-Марія Хойнацька, був не лише насичений корисною та практичною інформацією, а став чудовою можливістю для молоді поспілкуватися англійською на практиці. Тим паче, випускники гімназії, за словами директора,  після заснування зовнішнього незалежного оцінювання без проблем вступають до вищих навчальних закладів на факультети іноземних мов. Read the rest of this entry »

Позаду нашого автобусу лишився славнозвісний Донбас і, зокрема, громада Ілліча, в якій ми провели два цікавих і насичених дні.

Відколи ми прибули у Костянтинівський аграрний технікум і нас поселили у гуртожитку, стало трохи легше, бо ми одразу відчули студентський дух, що живе, напевне, у кожному гуртожитку нашої країни. Для нас було приємно трохи пожити не в родинах, хоча в них нам теж просто надзвичайно подобалось, однак неформальне спілкування зі студентами було як ніколи доречне на цьому етапі подорожі. Тож, зустріли нас дуже тепло і гостинно.

На наступний ранок, оцінивши душ і щедрість місцевих кухарів, ми відправилися на екскурсію по території технікуму. Вже тоді ми дізналися про те, що Донбас – це не тільки промисловість, половина якої стала ще у 90х, але ще й сільське господарство, яке непогано зростає в останні роки за рахунок покращення екологічної ситуації. Також студенти розповіли нам про історію технікуму і показали головні його приміщення (в тому числі й етнографічний музей, де нас пригостили дуже смачними млинцями). Read the rest of this entry »

Сахновщина нас вітала короваєм: серія традиційних привітань з хлібом-сіллю чекала на Євроавтобус на центральній Україні.

Вночі машина їде по шоссе і нас несе в село Лигівка – за 15 кілометрів від Сахновщини. Тут створилася в рамках проекту ООН та ЄС активна громадська організація, в домівці членів якої і проживала частина учасників Євроавтобусу.

Сон після Євроавтобусного дня минаєм за хвилину: не встигли впасти на подушку, а вже час вилізати з ліжка. Отож, зішкрібаємо себе з-під одіяла, і вирушаємо в нову подорож знайомста з іншими світами – мікросвітами молодих та активних людей Сахновщини. 3 години тренінгів, більще 100 зацікавлених очей, кабінети райдержадміністрації…Хтось створює газету, хтось вирішуєм екологічні проблеми, хтось планує подорож за кордон в якості волонтера, а хтось спільно з адміністрацією продумує конкретні механізми вирішення найнагальніших проблем селища. І тут змішалися 3 сектори: бізнес, громадські організації та місцева Влада Були разом і на рівних працювали. Ми виявили, що двома найбільшими проблемами молоді Сахновщини є низький рівень знання англійської та поганий доступ до інтернету. Ці 2 речі – це потужні механізми розбудови міжнародних проектів, контактів, обімінів…
Стів з Англії поділився унікальною інформацією – виявляється, в Англії студенти, котрі вивчають українську та російську мови, мусять не менше, як на рік поїхати за кордон, тобто в одну з країн, де ці мови використовує населення. Особливо такі студенти будуть зацікавлені потрапити вневеликі населенні пункти, а не в Київ чи Львів, де всі навколо розмовляють англійською. Залюбки студент з Кембріджа може приїхати в Сахновщину працювати викладачем англійською (навіть як волонтер в громадській організації), а в обмін отримуватиме можливість вивчити українську та російську.

Обмінялися контактами зі Стівом, Мартіном, Анною, Маттео. Невдовзі наші друзі іноземці поширять у своїх країнах серед друзів та знайомих інформацію про можливість поїхати волонтером.

Отож, початок міжнародної молодіжної співпраці покладено.

Чумаки – мальовниче село неподалік від Петриківки – зустріло нас вчора як справжні чумаки – іноземці посідали на воза і везли сіль від межі села до самого майдану, де святкувався День Європи.

До речі, саме вчора – в третю суботу травня – в Україні офіційно святкувався День Європи, тож на Чумаки припала важлива роль – і з нею вони впорались дуже добре, адже тільки-но наш віз під’їхав на майдан, як одразу почалося справжнє святкування – від концерту з участю дітей з інших сіл і до майстерень. На майстернях іноземцям розповідали, як робляться картини з соломи, витинанки з паперу та фанери, рідні вишиваночки, українські тини, і, найцікавіше, – вироби з використаних пластикових пляшок (адже екологія – одна з ключових тем, які іноземці викладають українській молоді на семінарах).

В той час, як члени нашої команди знайомились із традиційними народними ремеслами, Крістіан Дімер, Ека Бенч-Капон і Орест Рудий паралельно проводили менторську сесію і ідеологічні читання під тополею. Результат того був такий, що на менторській сесії було вирішено підтримувати екологічні ініціативи, які пропонували жителі з Чумаків. Орест, в свою чергу, так надихнув місцевих жителів і гостей з Дніпропетровська, що вже скоро ми чекаємо на поповнення дніпропетровської ФРІ і створення ФРІ власне у Чумаках. І це – просто чудово, бо в нас в Україні є ініціативні люди – просто їх треба шукати, знаходити і надихати, адже саме натхнення потрібне нам – українцям – для того, щоб почати робити щось важливе і корисне для кожної людини окремо і для суспільства в цілому.

Особливо хотілося б відзначити координатору нашого проекту в Чумаках – Валентину Колесову – яка ще у Варшаві проявила себе як дуже цікава і неймовірно енергійна та позитивна людина, і вчора вона це довела, влаштувавши таке чудове святкування Дня Європи. Дякуємо Валентині за все і сподіваємося на плідну співпрацю.
Наостанок іноземці разом із місцевими дітьми скрутили лавочку для місцевого парку відпочинку – саме через такі невеличкі кроки іноземці з усієї Європи мають можливість зблизитись з українцями, зрозуміти, що ми – теж дуже працьовиті і маємо чудове майбутнє – для того достатньо побачити наші переваги над іншими країнами і користатися з тих переваг сповна. Тож пам’ятаймо про наші сильні сторони, аби мати сильне і могутнє майбутнє

Столиця українського розпису. Тут ніколи не було панщини, тому вільні люди могли дозволити собі вільно творити. Білесенькі хатки господині оздоблювали гармонійними чарівними квіточками. Розпис був розповсюджений широко по Україні, однак саме в Петриківці він зберігся донині. Учасники Євроавтобусу мали змогу спробувати себе в ролі майстра петриківського розпису та написати свою першу квіточку в майстернях Петриківки.

На тренінги в Петриківці приїхала молодь з села Чумаки та Партизанське, громади котрих подавали заявку на участь в проекті.

«Я ще ніколи не бачила одразу стільки іноземців! Цікаво, як там в інших країнах», – ділиться враженнями пані Наталя Магдич, наша прийомна мама.

В Петриківці ми ще дізналися, що таке «порскані» вареники. На жаль, описати цей термін письмово не можна, – єдиний варіант – попросити Наталю Магдич розповісти про це унікальне поняття української кухні.

Відпускати учасників Євроавтобусу мешканці Петриківки не хотіли…Навіть міліція, яка супроводжувала Євробасівців всі 2 дні, прощалася зі сльозами на очах. Пані Аліне Фішер з Франції отримала в дарунок міліцейський шолом;-)

Вражень від Петриківки просто неймовірно багато.

Головне відчуття – тут відчувається козацький дух…Тут проживає козацтво, правда без вишиванок і без шароварів

Вчора добіг кінця наш візит до села Мельники Черкаської області. В тому селі на нас чекали надзвичайна їжа і просто неймовірні краєвиди багатої історією Наддніпрянщини. Тож, позавчора наш день почався з тренінгів у школах – діти виявилися доволі активними, однак ще більш їх вразив приїзд телебачення – до невеличкого села Медведівка, яке фактично зрослося з Мельниками приїхала знімальна група ICTV (шукайте нас на їхньому сайті ). Read the rest of this entry »

Другий день на Овруччині: сьогодні їдемо в маленьке село Гошів на ярмарок. Перед будинком культури за гранітним бюстом Кірова вітають нас місцеві дітки, які підготували концерт. Всього в селі навчається 95 діток в трьохповерховій школі.

«Слава Богу Вам, діточки,»- говорить бабуся, що проходить повз Євроавтобус, – А що це тут? Може, шо продають?». Пані Олена 1920 року народження благословляє нас і бажає, щоб ми не діждали голоду. «Страшний голод, діточки, був в 1933 році. Червона мітла напала, по 5 чоловік заходили в хату і все забирали…Корову за роги, та й з хліва виводили; свинку, курей. Сирота я з 11 років, батьки та сестри повмирали під час голоду. А ноги пухли, такі як колоди були…Зараз, слава Богую, немає війни, ніхто у вікно не стукає. Тільки жити й жити», – розповідає бабуся журналісту з національного польського радіо. «Благослови Вас, Боже, мої хороші,» – прощається бабуся з нами, – «Як рідні Ви мені»…

А тим часом іноземцям підготували майстер-клас з ліплення вареників. Нанніна з Німеччини на рівні з місцевими господинями виліплювала вареники з грушками та халвою. Борщ, зготований під відкритим небом, березовий сік, – частували нас від щирого серця місцеві мешканці. «Скажи, що це були найкращі вареники, які я коли-небудь їла», – попросила перекласти з англійською для місцевих куховарів Анна з Польщі.  

Загубивши в Гошеві Крістіана з Німеччини, ми вирушаємо знову в Ігнатпіль: тут малюємо на стіні дитяче графіті –поросятко, квіточки, зайчика…

А поруч біля новостворених пісочниць обсіла дітвора, малюючи на ватманах портрети своїх мам. Ще місяць тому на місці пісочниць, різнокольорового місточку, пеньочків з цифрами було звалище. Від сьогодні ж тут відпочиватимуть діточки з мамами. Останній штрих: на кургані слави в Ігнатполі малюємо прапор України та ЄС, дружньо та їдемо в Мельники. Прощалися з місцевою молоддю, як з гарними друзями: звикли вже один до одного, але мусимо їхати далі. Тепер на трасі Варшава-Київ їдемо на Чигиринщину – місце козацької слави.

Дякуюємо за гостинний прийом та самовіддану працю місцевому координатору – чарівній Тамарі Репйовій, сільському голові Ігнатполя та Гошева, координатору з Гошева панові Юрію, а також Оксанці, Тані, хлопчикам Юрку та Саші. Друзі, Ви герої нашого часу. Лише так: крок за кроком, починаючи з малого, українці зможуть побудувати квітучу Україну.

Сонні але щасливі перетинаємо польсько-український кордон. Далі на нас чекає мальовниче та казкове українське Полісся. Салон автобусу переповнений напівсонними тілами учасників міжнародного тренінгу “Європа зсередини”.

Справді, автобус зближує нас – тепер відчуття єдиної Євроавтобусної родини. Але в Коростені місцеві координатори висаджуються та їдуть додому, а на екіпаж Євроавтобусу вже чекають перші прийомні родини в селах Гошів та Ігнатпіль Овруцького району. Read the rest of this entry »

Всього пропонуємо на вибір 1о тем семінарів для Вашого населенного пункту. Місцеві коорилнатори обирають 5-6 найцікавіших для їх громади…

1. Європейська волонтерська служба: як стати волонтером і жити майже рік в одній з європейських країн.

Метою цього семінару є інформування молоді про можливості, які надає програма Молодь в Дії, зокрема про Європейську Волонтерську Службу для молодих людей віком від 18 до 30 років. Якуб Пілх, який проводитиме семінар, півроку був волонтером в Туреччині і розповість вам, як можна стати волонтером і як добре провести час за кордоном.

Тренер: Якуб Пілх, Польща

Мова тренінгу: російська Read the rest of this entry »

8 травня міжнародний проект Євроавтобус взяв участь у справді грандіозній події – Параді Шумана. Парад Шумана – це святкова хода центральною вулицею Варшави на честь видатного європейського політика, якому належить ідея створення Німецько-Французького Сталевугільного Об’єднання, створеного 60 років тому. Саме з цього об’єднання і «виріс» Європейський Союз, тож Польща святкує тепер День Європи святковою ходою на честь Роберта Шумана.

Євроавтобус – це проект, який везе Дні Європи у невеличкі села, селища та міста України, тож вже втретє наш проект взяв участь у святковій ході в рамках Параду Шумана. Святково прикрашений прапорцями і повітряними кульками із символікою ЄС, автобус рушив з одного з найстаріших майданів Варшави. Перед автобусом крокувала команда нашого проекту – європейці і українці, які загорнулися в українські та європейські прапори. Read the rest of this entry »