Отож, 1 місце журі надало фотографії Сергія Кошевого з Сахновщини:

похід квадратом

Друге місце посіла фотографія Оксани Агаркової з м. Тростянець:

переможці пляжного футболу з сертифікатами (один з них перевернутий:-)

Третє місце посіла фотографія Артема Оганова з Сахновщини

Охорона Євроавтобусу

Отож, призи , а зокрема симпатичне фрісбі  , футболка та значок, будуть доставлені переможцям. Так як Артем та Оксана будуть на таборі Be free-Kharkiv 28-29 червня, то призи ми їм вручимо офіційно. А Сергію Кошевому фрісбі доставлять учасники табору з Сахновщини.

А ще поза конкурсом публікуємо фотографії засновника Євроавтобусу – пана В’ячеслава Гусєва:

під час подорожі. 10 травня 2010

для рекламного Бігборду: “Україна 2040 рік: референдум щодо вступу до ЄС: молодь чекає змін

спільнота ФРІшників – українських організаторів проекту 2010

Конкурс!

Друзі, у Євроавтобуса ще лишилося кілька уінкальних подарунків, котрі ми розіграємо в рамках фото-конкурсу EUROBUS smile.

До участі в конкурсі приймаються фото, виконані під час туру Євроавтобусу в 2010 році і які відображають кумедні та емоційні моменти, що виникали під час проекту.

Фото потрібно вивісити на офіційній сторінці Євроавтобусу в фейсбуці  -http://www.facebook.com/pages/EurobusEvroavtobus/310553183769. В статусі на стіні прикріпіть фото (для цього попередньо потрібно стати фаном сторінки), вкажіть його назву, дату та місце події, відзнятої на фото.

Конкурсні роботи прийматимуться до 15 червня 2010 року. Результати будуть вивішені на сайті до 20 червня 2010.

Призи:

1 місце – фрісбі (літаюча тарілка з лого ЄС)

2 місце – футболка

3 місце – значок (Україна – ЄС)

Поспішайте!

Фото переможців також будуть вивішені на сайті Євроавтобусу та використані в промо-матеріалах наступного року.

На пості фото Олени Лук’яненко

“Замість бензину”

Пейзаж за вікном Євроавтобусу різко змінився: замість поодиноких хатинок, бабусь-велосипедисток, тинів, курочок та качечок милуємося пробками та заторами мегаполісу – столиці України Києва.

Турне сільською Україною Євробасівці завершили в Представництві ЄС, де нас на ганку чекав сам вельмишановний пан посол Жозе Мануель Пінту Тейшера.

Як офіційну делегацію, нас завели у вишукану простору залу і розпочалася прес-конференція. Увага журналістів з телеканалу Інтер, радіо Свобода, інформаційних агентств України прикута до діалогу між послом ЄС в Україні та молодіжними лідерами країн Європи, котрі майже 3 тижні виконували міжнародну місію в тих містечках та селах, де рідко ступає нога іноземця.

«Чи помітили Ви різницю у відношенні до ЄС в різних регіонах України?», – запитує шановний пан посол. «Що потрібно робити для ефективнішого інформування населення України про ЄС?», – наступне питання від дипломата з Брюсселю. Відповіді від Євробасівців полинули відразу!

«Молодь – це та рушійна сила України, котра прагне жити без кордонів у мріях та без кордонів між державами. Саме тому акцент в діяльності Представництва ЄС має бути саме на молодих людях», – переконаний Антон Шигімага, перекладач та помічник українського координатора Євроавтобусу.

«Просто варто зазначити одне слово – «можливість», – наголошує Маттео Каццулані, вільний журналіст з Італії: ЄС – це, в першу чергу, можливість для молодої людини вільно подорожувати, якісно навчатися, безперешкодно спілкуватися».

А різниці між молоддю у відношенні до ЄС ми не помітили ні на Сході України, ні на Півночі та Центрі: скрізь делегати Євроавтобусу зустріли гостинність, відкритість, спраглість молоді сільської України до міжнародного спілкування.

Хоча помітили ми важливу річ: напрочуд активними виявилися громади тих районів, селищ та сіл, де вже працює проект ЄС та ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Спільноти сіл Лигівка та Огіївка, селища Сахновщина на Харківщині, адміністрація Кремінського району на Луганщині та мега-активна громада села Чумаки на Дніпропетровщині нас вразили своєю вмотивованістю творити зміни на своїй малій батьківщині. Цей проект дозволив людям змінити щось суттєве в своїй свідомості і формулу «Мені зобов’язані влаштувати життя і життя моєї громади» перетворити на принцип «Я сам можу влаштувати своє життя і життя своєї громади».

Що ще сказати послу ЄС про Євроавтобус? Цей проект закріпив віру активних громад в те, що Україна складається з маленьких успішних, квітучих сіл та містечок. А успішними ці села та містечка мають зробити самі їх мешканці.

Бо все ж змогли старшокласники Тростянця зняти фільм про своє рідне місто! Змогла Алінка Познанська з селища Жовтневе повернутися після навчання з Сум та подарувати своєму рідному селищу грандіозний День Європи! А пані Валентина Борисівка Якубчук в свої «за тридцять» без проблем змогла освоїти facebook та на рівних контактувати з молодими лідерами країн ЄС! А що вже казати про енергійних ініціативних студентів Костянтинівського аграрного технікуму на Донеччині, котрі власними силами розробили проект ландшафтного парку та спільно з іноземцями будували альтанку «розмовлянку» з глини, піску, води, соломи і, навіть, навозу….І це було почесно та в кайф!

А Сахновщина…Тут делегатів Євроавтобусу родини з околишніх сіл розібрали «нарозхват» на нічліг. І це вже справа кількох місяців, щоб в Сахновщині англійську викладав волнтер з Кембриджа.

Енергійні Чумаки!!! Подолали все: погані плітки, зневіру, безнадійність, – і зустріли Євробасівців, як справжніх чумаків, на підводі…і поставили лавочки на площі, і вселили натхнення в молодих серцях Чумаківців та мешканців села Партизанське.

Змогла Петриківка створити міжнародний рушник дружби Петриківським розписом! Зміг Тарас з села Мельники показати приклад односельчанам активності та ініціативності та ще раз нагадати країні про Холодний Яр на національному телебаченні!

А чарівна пані Тамара та старшокласники з села Ігнатпіль: замість смітника та чагарників в центрі села саме в День Матері завдяки їм повстав парк відпочинку для мам та дітей!

Згадуються слова з відомої пісні «…бо ми не безрідні, бо ми українці. То ж, досить плювати в дідівські криниці…А, насправді, так просто змінити життя, просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття». І ці речі можна робити щодня і без Євроавтобусу! Чи не так? І не варто чекати доти, доти хтось там на маленькому екрані з Києва годинами тризвонить про кризу. Вони далеко і думки їх далеко від Вашого рідного села чи містечка, а доля останнього залежить від Вас.

То ж, до справи, друзі!

А Євроавтобус наступного року поїде активувати ті громади України, котрі ще не відзначали День Європи в себе. Можливо, в 2011 в гості громад сіл та містечок маршруту Євроавтобусу завітають справжні дипломати з Брюсселю ( це по-секрету нам повідав пан Давід Стулок, прес-секретар Представництва ЄС).

І дарма, що в нас ще немає фінансування, однак є бажання та потреба України в Євроавтобусах, тому просто мусимо цей проект розмножити та поширити в майбутньому. То ж, з Богом!

…..Eurobus 2011

….to be continued

На перший день нашого візиту до Тростянця ми розпочали з невеличкої і дуже цікавої екскурсії містом, молодшим від Харкова лише на 6 років. З екскурсії, яку нам радо погодилися провести місцеві активісти – дитяча дорадча рада, ми довідались, що окрім чарівних Круглого двора і палацу Голіцина в Тростянці ще є чи не єдина церква, побудована за проектом відомого харківського архітектора Бекетова, яка збереглась до наших днів.

Після екскурсії по місту нам влаштували екскурсію шоколадну. Адже в Тростянці знаходиться шоколадна фабрика Україна компанії Крафтфудз. Підчас презентації, яку для нас провів один з менеджерів фабрики, ми дізналися історію фабрики до і після незалежності України, а також дізнались багато цікавого – фактично, все, що нас цікавило – від заробітної платні працівників до участі компанії у соціальних проектах. А головне, що, напевне, більш за все нам сподобалось, – це те, що підчас презентації можна було безкоштовно скуштувати продукцію Крафтфудз =)) І, варто сказати, після того обід в нашої команди пішов не дуже, бо животи були набиті шоколадом і цукерками.

Добре поївши шоколаду і чогось серйознішого, учасники нашого проекту завітали до Тростянецької школи №5, аби прочитати молоді тренінги. Цього разу молодь відвідала п’ять семінарів: «Європейська Волонтерська Служба», «Навчальні можливості в Польщі та Німеццині», «Створюємо Євроавтобусну Газету», «Убий себе, врятуй планету?» і, «Дебати: європейська повітряна куля». Варто зазначити, що всі тренери були дуже задоволені дітьми, в яких просто палали очі від такої цікавої інформації.

Маємо надію, що ті очі не згаснуть. Однак вже зараз можна сказати, що цього не буде, бо палаючі очі молоді завжди надихають місцеву владу, яка навіть має для активної молоді Дитячу дорадчу раду. Тож, у Тростянці молодь бере участь у регулюванні економічного життя міста, і навіть впливає на розподіл коштів місцевого бюджету, що, погодьтесь, є унікальним для України.

У невимушеній обстановці поспілкуватись із молоддю, мером Тростянця і його заступниками ми змогли ввечері, підчас пікніку у надзвичайно мальовничому дендропарку. Відверто кажучи, спілкування із такими мерами і громадськими діячами просто надихає =) Фактично, неформальне спілкування між учасниками нашого проекту та місцевою молоддю звелося до розмов про громадську активність – і дуже приємно, що зацікавленими у таких розмовах були саме діти і місцева влада.

Скуштувавши польової каші, смачних шашликів і чаю з самовару, ми поїхали спати – хто в родини, хто в готель… І вже тоді ми усвідомлювали, що це був тільки перший день, тож на нас все ще чекали не менш цікаві події…

Їхали ми в індустріальний Донбас, а прибули в оазис пахучих зелених сосен.

В 7:30 ранку прийомні родини вже нас доставили в Кремінську гімназію, – тут на стенді поваги висить фотографія кожного учня. «В нас усі учні найкращі», – пишається Євдокія Іванівна, директор гімназії. І дійсно, під час семінарів в гімназії, ми були приємно вражені рівнем володіння англійською мовою старшокласників. Тренінг про навчальні можливості за кордоном, який проводила Анна-Марія Хойнацька, був не лише насичений корисною та практичною інформацією, а став чудовою можливістю для молоді поспілкуватися англійською на практиці. Тим паче, випускники гімназії, за словами директора,  після заснування зовнішнього незалежного оцінювання без проблем вступають до вищих навчальних закладів на факультети іноземних мов.

Дощик та хмарки переформатували вмить нашу програму в Кремінній: на жаль, відмінили концерт на площі, а замість спільного висадження сосен, довелося після тренінгів для старшокласників проводити круглий стіл з місцевою адміністрацією. Але це була унікальна зустріч! Формат: в аудиторії споживчих знань спільно з учнями, представниками Євроавтобусу  та мер міста, заступник райдержадміністрації, провідні спеціалісти району розробляли ідеї довгострокової співпраці з колегами країн Європейського Союзу.

Зруйновані заводи, розбиті дороги – виявляється,  це може стати родзинкою для туристів з країн Західної Європи, котрі втомилися від вишуканих готелів, унікальних пам’яток архітектури і котрих цікавить історія Радянського Союзу не з книжок. Індастріал туризм це  нове віяння в світі. Фотографи, мандрівники, журналісти, історики, екологи, – потенційні туристи в Кремінній. Пограти в пейнтбол на всерадянсько- відомій баянній фабриці знайдеться багато охочих, чи не так?

Після ми пішли гуляти містом, і ненароком зайшли в місцевий краєзнавчий музей, де дізналися про історію краю. Але, на жаль, в нас було обмаль часу. І далі ми спрямували в дитячій оздоровчий табір «Мрія». Тут нас привітали зі всім теплом та українською гостинністю. Приємно відзначити, що в Кремінній існує «Пласт» – Національна скаутська організація України, котра виховує сильних та свідомих патріотів.  А ще, чесно кажучи, ми вражені ми були  рівнем володіння українською мовою  молоді Кремінної: розвіялися стереотипи про російськомовний Донбас.

Отож, після міжнародних забав та дружньої ватри, ми вирушили  в тривалу нічну подорож на Сумщину.

Щиро вдячні місцевим координаторам Євроавтобусу пані Валентині Борисівні Якубчук та Кукуяшній Євдокії Іванівні за натхненну працю в підготовці проекту та розбудові міжнародних відносин між молоддю Кремінщини та країн ЄС.

Друзі, крок за кроком, разом розбудуємо нашу державу:-))

Позаду нашого автобусу лишився славнозвісний Донбас і, зокрема, громада Ілліча, в якій ми провели два цікавих і насичених дні.

Відколи ми прибули у Костянтинівський аграрний технікум і нас поселили у гуртожитку, стало трохи легше, бо ми одразу відчули студентський дух, що живе, напевне, у кожному гуртожитку нашої країни. Для нас було приємно трохи пожити не в родинах, хоча в них нам теж просто надзвичайно подобалось, однак неформальне спілкування зі студентами було як ніколи доречне на цьому етапі подорожі. Тож, зустріли нас дуже тепло і гостинно.

На наступний ранок, оцінивши душ і щедрість місцевих кухарів, ми відправилися на екскурсію по території технікуму. Вже тоді ми дізналися про те, що Донбас – це не тільки промисловість, половина якої стала ще у 90х, але ще й сільське господарство, яке непогано зростає в останні роки за рахунок покращення екологічної ситуації. Також студенти розповіли нам про історію технікуму і показали головні його приміщення (в тому числі й етнографічний музей, де нас пригостили дуже смачними млинцями).

Після екскурсії по території технікуму на нас чекали смачний обід і концерт. І тут одразу варто сказати, що концерт був просто супер – кожну секунду відчувалося, що його готували студенти, бо він був неймовірно веселим, креативним і дуже пізнавальним! На концерті на нас чекали коротенькі презентації країн учасників Євроавтобусу, і смішні конкурси для наших друзів з цих країн. Так, Крістіан з Німеччини намагався навипередки з’їсти дві сосиски; Крістіна з Латвії танцювала дуже кумедний танець, а Анна Марія, яка любить театр, мала сказати фразу «Привіт, я Анна» в амплуа гота, сором’язливої дівчинки і п’яної студентки. За участь у конкурсах іноземці отримали невеличкі, але, здається, дуже пам’ятні подарунки. Після чудового концерту на нас чекала дискотека і знов трошки смішних конкурсів.

На другий день ми вже займалися будівництвом альтанки з саману в новому ландшафтному парку, створеному студентами. Для того ми влаштували толоку: студенти аграрного технікуму разом з іноземцями і координаторами проекту ногами замішували саман з глини, піску, соломи, і навіть… навозу =)) Але було дуже класно – більш того, все це дійство знімали кореспонденти з ТРК Україна, місцевих та обласних ЗМІ. Тож, шукайте сюжет з нами на сайті ТРК Україна!

Після чудової толоки ми мали екскурсію і вечерю в національному парку Клепан Бик – просто неймовірні місця, які дихають історією – саме там знаходять єдині знайдені на території України скам’янілі дерева араукарії. Тож, наш візит до комуни Іліча і до Костянтинівського аграрного технікуму був надзвичайно плідним, цікавим і напрочуд молодіжним, тому і веселим =) Дякуємо вам, Ілліча!

Вночі машина їде по шоссе і нас несе в село Лигівка – за 15 кілометрів від Сахновщини. Тут створилася в рамках проекту ООН та ЄС активна громадська організація, в домівці членів якої і проживала частина учасників Євроавтобусу.

Сон після Євроавтобусного дня минаєм за хвилину: не встигли впасти на подушку, а вже час вилізати з ліжка. Отож, зішкрібаємо себе з-під одіяла, і вирушаємо в нову подорож знайомста з іншими світами – мікросвітами молодих та активних людей Сахновщини. 3 години тренінгів, більще 100 зацікавлених очей, кабінети райдержадміністрації…Хтось створює газету, хтось вирішуєм екологічні проблеми, хтось планує подорож за кордон в якості волонтера, а хтось спільно з адміністрацією продумує конкретні механізми вирішення найнагальніших проблем селища. І тут змішалися 3 сектори: бізнес, громадські організації та місцева Влада Були разом і на рівних працювали. Ми виявили, що двома найбільшими проблемами молоді Сахновщини є низький рівень знання англійської та поганий доступ до інтернету. Ці 2 речі – це потужні механізми розбудови міжнародних проектів, контактів, обімінів…
Стів з Англії поділився унікальною інформацією – виявляється, в Англії студенти, котрі вивчають українську та російську мови, мусять не менше, як на рік поїхати за кордон, тобто в одну з країн, де ці мови використовує населення. Особливо такі студенти будуть зацікавлені потрапити вневеликі населенні пункти, а не в Київ чи Львів, де всі навколо розмовляють англійською. Залюбки студент з Кембріджа може приїхати в Сахновщину працювати викладачем англійською (навіть як волонтер в громадській організації), а в обмін отримуватиме можливість вивчити українську та російську.

Обмінялися контактами зі Стівом, Мартіном, Анною, Маттео. Невдовзі наші друзі іноземці поширять у своїх країнах серед друзів та знайомих інформацію про можливість поїхати волонтером.

Отож, початок міжнародної молодіжної співпраці покладено.

До речі, саме вчора – в третю суботу травня – в Україні офіційно святкувався День Європи, тож на Чумаки припала важлива роль – і з нею вони впорались дуже добре, адже тільки-но наш віз під’їхав на майдан, як одразу почалося справжнє святкування – від концерту з участю дітей з інших сіл і до майстерень. На майстернях іноземцям розповідали, як робляться картини з соломи, витинанки з паперу та фанери, рідні вишиваночки, українські тини, і, найцікавіше, – вироби з використаних пластикових пляшок (адже екологія – одна з ключових тем, які іноземці викладають українській молоді на семінарах).

В той час, як члени нашої команди знайомились із традиційними народними ремеслами, Крістіан Дімер, Ека Бенч-Капон і Орест Рудий паралельно проводили менторську сесію і ідеологічні читання під тополею. Результат того був такий, що на менторській сесії було вирішено підтримувати екологічні ініціативи, які пропонували жителі з Чумаків. Орест, в свою чергу, так надихнув місцевих жителів і гостей з Дніпропетровська, що вже скоро ми чекаємо на поповнення дніпропетровської ФРІ і створення ФРІ власне у Чумаках. І це – просто чудово, бо в нас в Україні є ініціативні люди – просто їх треба шукати, знаходити і надихати, адже саме натхнення потрібне нам – українцям – для того, щоб почати робити щось важливе і корисне для кожної людини окремо і для суспільства в цілому.

Особливо хотілося б відзначити координатору нашого проекту в Чумаках – Валентину Колесову – яка ще у Варшаві проявила себе як дуже цікава і неймовірно енергійна та позитивна людина, і вчора вона це довела, влаштувавши таке чудове святкування Дня Європи. Дякуємо Валентині за все і сподіваємося на плідну співпрацю.
Наостанок іноземці разом із місцевими дітьми скрутили лавочку для місцевого парку відпочинку – саме через такі невеличкі кроки іноземці з усієї Європи мають можливість зблизитись з українцями, зрозуміти, що ми – теж дуже працьовиті і маємо чудове майбутнє – для того достатньо побачити наші переваги над іншими країнами і користатися з тих переваг сповна. Тож пам’ятаймо про наші сильні сторони, аби мати сильне і могутнє майбутнє